Девдюк І.В. У світі без ілюзій (романи Е. Хемінгуея ''Прощавай, зброє'' та ''Сторонній'' і ''Чума'' А. Камю крізь призму екзистенціальних вимірів)

ПНУ, Івано-Франківськ, 13 с.Зіставлення творчості француза Альбера Камю та американця Ернеста Хемінгуея – письменників із світовим іменем, лауреатів Нобелівської премії навіть із першого погляду не є парадоксальним. Відразу після публікації “Стороннього” Сартр, відгукуючись про повість, відзначив подібність стилю двох письменників. Причому Камю цього не заперечував, пояснивши що вибрав американську техніку письма, оскільки вона у найбільшій мірі відповідала його меті ”описати людину, яка не усвідомлює свого власного існування”, при цьому додав, що “віддав би сотню Хемінгуеїв за одного Стендаля чи одного Бенжамена Констана”. Цими словами виразно дав зрозуміти, що використаний стиль – лише засіб для втілення важливіших завдань. Однак уважне прочитання знакових романів Камю та Хемінгуея виявляє чимало яскравих художніх аналогій на різних рівнях, і справа тут, без сумніву, не у наслідуваннях чи запозиченнях, а швидше у спільності проблем, які стояли перед митцями та людством у XX столітті. Їх дослідження – ключ не лише до глибшого розуміння творчих особистостей письменників, а й морального клімату доби, яка пройшла шлях від втрати всіх ілюзій до свідомого їх заперечення та пошуків нової точки опори. Простеження цих змін на матеріалі творів “Прощавай, зброє” Хемінгуея та “Сторонній” і “Чума” Камю у контексті таких визначальних явищ епохи, як “втрачене покоління” та екзистенціалізм.