ПНУ, Івано-Франківськ, 12 с.
XX ст. – якісно новий етап літературного процесу, пов’язаний, з одного боку, з нетрадиційним розумінням мистецтва, його місця у суспільстві, з іншого – із значними світоглядними зрушеннями. Стрімкий розвиток науки і техніки, відсутність гармонійного зв’язку між людиною і природою, домінування матеріальних цінностей над духовними – ці та інші чинники призвели на початку ХХ до переоцінки усталених віками моральних і духовних цінностей, поставили під сумнів всеосяжні можливості розуму та прогресивний розвиток людства. Ідеологічні орієнтири, які існували до цього часу (раціоналізм, позитивізм), виявились неспроможними виправдати людське існування, на дати йому доцільності та віри у майбутнє. Такий стан речей свідчив про наростання кризи гуманізму, ознаки якої стали відчутними вже у другій половині XIX ст.