ПНУ, Івано-Франківськ, 10 с.
Ключовою подією 40-50-х рр. XX ст., яка призвела до змін у суспільно-політичному та культурному житті людства, значно вплинувши на літературний процес, стала Друга світова війна. Трагічний досвіді уроки війни як провідна тема мистецтва вказаного часового відрізку набувала найрізноманітнішого формо-змістового вирішення – від реалістичного у свої класичній формі до радикально авангардистського. Письменники й мислителі найчастіше зверталися до проблем участі окремо взятої людини, її відповідальності за власні вчинки, співіснування у ній добра й зла, особистого й загальнолюдського, природного й соціального тощо. Література в нових умовах максимально наближалась до психології, філософії, політології, соціології та інших наук, проте не з метою розширити світогляд читача, як це було характерно для Просвітництва, а задля глибшого розуміння природи «Я» особистості. При цьому письменники часто викладали думки у доступній формі, розраховували на різнорідну аудиторію – від освіченого інтелектуала до людини «з вулиці».