Стаття. — Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Сер. : Літературознавство. — 2015. — Вип. 3. — С. 160-169.
У статті розглядається роман французького письменника Едмона Гонкура «La Fille Élisa» («Дівка Еліза») як вияв художнього новаторства митця. Одноосібна діяльність Е. Гонкура (після смерті брата Жуля) практично не була предметом спеціального дослідження, тому вивчення романної спадщини Е. Гонкура пізнього періоду творчості є важливим для розширення уявлень про специфіку літературного процесу у Франції кінця XIX ст. та розвиток європейського роману. У статті відзначено новаторство письменника у висвітленні теми проституції у зв’язку із проблемами тогочасного середовища та важким становищем жінки. Особливу увагу приділено взаємодії натуралістичних та імпресіоністичних елементів у романі «La Fille Élisa». Виявлено нові рішення Е. Гонкура у створенні достовірних та «артистичних» образів, зображенні суспільного «дна», портретуванні та змалюванні різних видів пейзажів (природних і міських, динамічних, пейзажів-спогадів тощо). Е. Гонкур розумів роман як жанр «науковий», створений на підставі «людських документів». «Науковість» роману «La Fille Élisa» забезпечувала не тільки поетика натуралізму, а й способи імпресіоністичного письма. Імпресіонізм Е. Гонкур розглядав як засіб посилення достовірності твору, його зв’язку із реальним життям.
Ключові слова: Едмон Гонкур, роман, натуралізм, імпресіонізм, образ, пейзаж, стиль.