Аркушин Г. Західнополіські ономатопи

Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Мовознавство. — 2014. — № 12. — С. 56-60.Звучання живої і неживої природи людина здавна намагалася зімітувати, тобто передати «своїми» звуками, при цьому одні з них могли бути досить далекі від оригіналу, інші трохи ближчі, але абсолютної тотожності майже ніколи не помічається. Часто такі почуті звуки зближують з якимись словами, а то й цілими реченнями, так що створюється враження, ніби всі живі істоти й неживі предмети теж «говорять», теж про щось повідають. У статті подані записи автора та інших фіксаторів таких «слів» і «розмов» з населених пунктів Західного Полісся, у складі якого виділяють Волинське Полісся, Берестейщину і Підляшшя.