Українська мова. — 2017. — № 1. — С. 55-65.
У статті звернено увагу на те, які праці можуть слугувати джерельною базою в з’ясуванні динаміки діалектної акцентної системи. Констатовано, що на початку XX ст. продовжували функціонувати східноукраїнський і західноукраїнський варіанти літературної мови. На акцентному рівні проаналізовано «Граматику руської мови» С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера (Відень, 1914) та альманах «Хата» за редакцією П. Куліша (Петербургъ, 1860), які відіграли важливу роль у кодифікації української мови. Формат статті не уможливлює представити системний аналіз, тому проілюстровано найяскравіші акцентні характеристики, які виявлено в зазначених працях, та зіставлено їх із акцентною системою діалектного довкілля. Передумовою такого зіставного дослідження був аналіз діалектного мовлення на акцентному рівні 1. З’ясовано, що навіть побіжний огляд акцентуації, представлений у зазначених працях, свідчить про виразну орієнтацію авторів на мовне довкілля: у граматиці — південно-західне, в альманасі — південно-східне. Адже акцентні особливості, виявлені в зазначених джерелах, властиві і сучасним українським говіркам. Зроблено висновок: попри те, що метою аналізованих праць була кодифікація української мови, кожна з них віддзеркалює діалектне наголошення.